preload

Федір Щусенко: "Я за будь-який кіпіш!"

Енергією Федіра Щусенко, гостьового редактора в проекті «Говорить Україна» виробництва IVORY films, можна зарядити кілька електростанцій. Тільки він має здатність перебувати одночасно в декількох місцях, зачаровувати експертів будь-якого віку, статі і профілю, і до всього іншого встигає зніматися в кіно. Як йому це вдається? Федір розповів в інтерв'ю. 


– Що найкраще сталося з тобою за роки роботи в проекті?

– Я працюю в продакшені IVORY films практично з часу заснування проекту «Говорить Україна». І за цей період пройшов майже всю кар'єрну ієрархію – прийшов сюди журналістом, а зараз гостьовий редактор – працюю з експертами. Будучи журналістом мені вдалося помандрувати по Україні, познайомитися з масою цікавих людей, хоча не завжди це були позитивні персонажі, зустрічалися і вкрай негативні. Якось мені довелося готувати до ефіру педофіла. Щоб він не передумав і не відмовився брати участь у програмі, потрібно було йому дзвонити кожні дві години і виявляти всіляку дружелюбність, а ще довелося гуляти з ним і навіть підбирати одяг в одному з секонд-хендів. Це був украй напружений момент.
Ще пам'ятаю в одному з відряджень стався дуже цікавий випадок. Ми приїхали розслідувати по гарячих слідах вбивство в одному селі. У покинутому колодязі було виявлено тіло чоловіка, але особливих подробиць правоохоронні органи не повідомляли, вони навіть не досліджували місце злочину. І ми з оператором в надії, що дізнаємося набагато більше, вирішили, що я повинен спуститися в колодязь. Адже в таких справах важливо все: як лежить тіло, як він міг впасти, які стінки були біля колодязя, як упав – задом або передом, вдарився головою або зламав хребет. Мене спустили туди місцеві жителі на мотузках, я досліджував цю криницю, і коли був там, у зовсім не відчував страху, тільки драйв. Але ввечері, коли ми обговорювали це, оператор сказав, що колодязь був старий і там зовсім не було зміцнення, якби хтось підійшов ближче і стінки б обсипалися –мене могли б і не витягнути...

– Коли в останній раз хотілося плакати від радості?

– Зараз я як гостьовий редактор спостерігаю за тим, що відбувається в студії з апаратної і можу бачити все, що там коїться одним з перших. І коли прямо в студії герої зустрічаються зі своїми родичами, яких не бачили тридцять років і вперше зустрічають їх після довгої розлуки – для всієї команди це дуже сентиментальні моменти. Усі намагаються не показувати свої емоції, але, зізнаюся чесно, останні три рази я вже не стримувався, просто від радості плакав. Від радості за наших героїв! У мої роки, і я можу собі дозволити бути відвертим.

– Що глядач не знає про ваш проект?

– Пам'ятаю, ми були на зйомках в одному селі, де вже третій раз знімали програму. І мене там всі вже ненавиділи. Вийшло так, що це село було поділене на два табори через конфлікт, який ми висвітлювали. І перші дві програми були на користь однієї частини села, і, відповідно, друга частина відносилася до нашої групи вкрай негативно. А мені як журналісту потрібно було ходити по селу, спілкуватися з людьми. Так ось вони прямо в обличчя так і говорили мені: «Гієна!». І в якийсь момент я зрозумів, що мені це навіть подобається. Комусь ми допомогли, а комусь це не до вподоби. Ти не можеш бути хорошим для всіх.
Зараз же, коли я став гостьовим редактором, мені доводиться спілкуватися з людьми іншого рівня: адвокати, лікарі, юристи, артисти. І тут зовсім інший підхід. Але, чесно кажучи, працюючи тут, відчуваю, що я директор школи, а це мої улюблені учні. Я завжди цікавлюся, де вони, як вони почуваються після програми. Буває, що, коли після запису питаю: «Ну як вам?» – хтось може відповісти: «Федя, ти зіпсував нам весь день! Я проплакала весь ефір!». Але можу сказати, що на нашу програму потрапляють експерти дуже відповідальні, які гідні поваги, це небайдужі люди з розвиненим почуттям емпатії, вони не залишаться байдужі до чужого горя. Навіть через час вони зізнаються, що спілкуються з героями і допомагають їм. Я дуже радий, що на проект «Говорить Україна» приходять такі люди. Адже у них свої справи, кар'єра, сім'ї, але вони знаходять час для допомоги.

– Що не варто робити навіть заради високих рейтингів?

– Обманювати людей. Ми повинні розуміти, що якщо ми не можемо цієй людині допомогти, то не варто братися за цю програму. Можна відмовити на першому етапі і не давати герою безпідставну надію. І, в принципі, скільки я працював, старався цього принципу дотримуватися. А другій стороні, яку звинувачують, завжди пропонував можливість привести свої аргументи. Ми допомагаємо врахувати всі моменти, які не врахували інші, надаємо можливість висловитися на свій захист, але все залежить від героя. Нехай правда переможе.

– Ким би ти був, якщо б не працював на ТБ?

– З самого дитинства я хотів бути археологом, завжди любив динозаврів, і зараз їх люблю. Потім хотів бути вчителем. Дуже хотів зніматися в кіно і навіть поступив в театральне училище, почав вчитися. А зараз навіть знявся в серіалі. Ще у мене є медична освіта, і я в свій час любив свою роботу в дурдомі. Але все ж вважаю, що те, чим я зараз займаюся – це найкраще! Хоча, якщо можна було б поєднувати роботу гостьовим редактором і археологом – було б ідеально.

– Хто з близьких дивиться твої проекти і за що критикують?

– Дивиться все село, де я виріс. А родичі за очі називають мене «зіркою». Так і кажуть: «Скоро наша зірка приїде!». Але буває, що критикують. Комусь не подобається, як допомогли герою. Хоча є й такі, хто не вірить, що це справжні люди, що таке може бути в житті. Хоча там, де я виріс, наші герої і живуть.

– Чим займешся на пенсії?

– Планую працювати ще дуже довго. Я завжди любив читати, люблю читати багато, іноді навіть по дві книги одночасно. Причому різних жанрів: наприклад, пригоди і класику. Зараз купую книги, ходжу на блошиний ринок і купую книги там, збираю бібліотеку, яку буду читати на пенсії. Але ще хочу подорожувати. Для мене це відпочинок. Знаю точно, що сидіти на одному місці я не зможу, я за будь кіпіш! Звичайно, хотілося б працювати. Зараз люди старшого віку дуже затребувані в кіно. А якщо приберу живіт, то стану фотомоделлю, буду такий собі дід-фотомодель.

– Про що мрієш особисто ти?

– Хочу побувати в Голлівуді, хочу спробувати себе в якості гримера, робити силіконові рани, спеціальний киногрим. А ще я ходив на курси перемовників з терористами, мені це дуже сподобалося, міг би спробувати себе в якості кризового менеджера. З дитинства у мене завжди було прагнення до драйву. Пам'ятаю, ще в школі ми з друзями знімали на околиці села нашого кіно. Перевдягалися в різні костюми, розливали томатний сік на снігу в якості крові, потім в яру знімали фільм про дінозавра, що прокинувся. Мої друзі дитинства, які стали трактористами, досі це згадують.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ
Ivory films знімає мінісеріал "Кошик для щастя " для телеканалу "Україна" За сюжетом, Ліка Березовська мріє про весілля зі своїм хлопцем Сергієм, але поки вона навіть не отримала від нього пропозиції. Та й матеріальне становище не дозволяє здійснитися мрії про пишне свято. Щоб наблизити її, Ліка влаштовується на роботу в супермаркет «Кошик для щастя» продавцем-консультантом. ДЕТАЛЬНІШЕ
IVORYfilms знімає мінісеріал "Доньки" для каналу "Україна" Дата виходу чотирьохсерійного фільму «Доньки» наразі не повідомляється. ДЕТАЛЬНІШЕ