Міла Сивацька: «Мрію зіграти повію або божевільну»

— Міла, коли ми зустрічалися на знімальному майданчику серіалу «Улюблені діти», ви говорили, що раніше не доводилося грати подібні ролі. Що в образі героїні серіалу було для вас вперше?

— Зізнаюся чесно: бути такою «ванільною квіточкою» мені ще не доводилося. Зазвичай всі мої героїні — це дуже характерні дівчата, а тут я – «дівчинка-пушиночка», але при цьому потрапляю в досить складну життєву ситуацію і от як буду з неї вибиратися, це вже дуже цікаво. Мою героїню на початку фільму збиває машина, потім вона багато часу проводить в лікарні, ходить на милицях. До речі, це було, дійсно, незвичайно. У мене була роль, де моя героїня хворіла на рак, але тут навіть жорсткіша історія. Впевнена, вона нікого не залишить байдужим, тому при перегляді запасіться носовими хусточками, плакати будуть всі.
— Багато акторів бояться зніматися в таких сюжетах, думаючи, що це може повторитися в реальному житті. Ви не забобонні?
— Я до таких речей ставлюся спокійно, напевно, я зовсім не забобонна. Хоча в домовину лягати мені було б страшно.
— Ви почали зніматися дуже рано, розкажіть про своєї першої ролі.
— Потрапила в кіно абсолютно несподівано. Я займалася бальними танцями і навіть не думала, що коли-небудь опинюся на знімальному майданчику. Але до нас у студію прийшов режисер Анатолій Матешко, він шукав дівчинку в маленький епізод, де потрібно було грати доньку Ольги Сумської. Тоді, дванадцять років тому, для мене це було дуже круто. Я була дуже непосидючою дитиною, не могла всидіти на місці, і, звичайно ж, у мене не було ніякого акторського досвіду, ніякої підготовки. Але так склалося, що затвердили саме мене. Пам'ятаю, ми їли в кадрі плов, і хоча в мене було всього три знімальні дні, я їх запам'ятала надовго. Зараз-то я бачу, що грала жахливо, і іноді навіть не розумію, як мене після таких невдалих робіт запрошували і далі зніматися. Зараз я вже можу зрозуміти свої помилки, намагаюся їх виправляти. Але у мене досі немає акторської освіти.
— Ви часто говорите, що у вас немає акторської освіти, пишаєтеся цим?
— Я не можу сказати, що я суперакторка, у мене є свої плюси і мінуси. Але вірю, що, якщо буду працювати зі своїми недоліками, у мене щось вийде. Мені здається, що набагато більше досвіду отримуєш від людей, з якими ти зустрічаєшся. Коли спостерігаєш за ким-то, за поведінкою, мімікою, дуже багато корисного вдалося почерпнути з спілкування з режисерами. У кожного — свій професійний погляд, і мені завжди щастило працювати з дуже досвідченими професіоналами. Зараз я навчаюся в Київському університеті культури на факультеті журналістики. І дуже хочу піти на курси акторської майстерності. Адже якщо не будеш професійно рости і розвиватися, то тебе не будуть запрошувати в цікаві проекти.
— Крім зйомок у кіно ви встигаєте займатися бізнесом. Як вдається все поєднувати?
— Я завжди хотіла мати незалежний від кіно дохід, щоб на мій вибір якоїсь ролі не впливала фінансова сторона. Магазин косметики з'явився як-то сам собою. Подруга попросила мене купити палетки тіней для макіяжу в Амстердамі, про що я написала в своєму «Инстаграмі». Зараз у мене вже є магазинчик, де мені допомагають моя мама і команда з п'яти чоловік. Скажу чесно, що в мінус ми не потрапили жодного разу. І це вже дуже добре.
— Але це ж не перший ваш досвід в бізнесі?
— Так, ще раніше я пекла тортики, які теж дуже активно розкуповувалися. Але цей процес дуже важкий і забирав досить багато часу, поки цей вид діяльності я покинула. У мене до речі був дуже кумедний випадок, який стався саме в той період.Я готувала чергову порцію якихось солодощів і абсолютно випадково з кільця, подарованого мені на день народження батьками, прямо в тісто випав сапфіровий камінь! Виявила я це вже після того, як тортики вирушили в піч, а може, і після того, як поїхали до замовників. Звичайно, постаралася попередити всіх, що в тістечку може виявитися такий камінь, і дуже сподіваюся, що ніхто не зламав собі об нього зуб.
- Ваша мама дуже часто з'являється в ваших історіях в соціальних мережах. Вона завжди поруч, і вона головна людина, яка вплинула на те, що ви стали актрисою. Чи не шкодуєте, що, коли інші дівчата грали в ляльки, ви вже працювали нарівні з дорослими?
- У дитинстві я була дуже активна, навіть некерована. Але мама завжди мене могла направити в потрібно русло, умовити, що потрібно все-таки зробити над собою зусилля, навіть якщо дуже не хочеться. І зараз, коли я бачу плоди цих зусиль, розумію, наскільки вона була права. Але й не можу сказати, що мене насильно змушували робити те, що я не хочу. Я хотіла сама і розуміла, що потрібно від чогось відмовитися. Але іноді були такі періоди, що могла заявити: «Хочу грати!». Мама у мене найкраща в світі. У соціальних мережах ми з нею завжди подружки, але за кадром часом залишається те, як ми можемо з нею сперечатися мало не до хрипоти про найнесподіваніші речі. Наприклад, про те, в який колір фарбувати стіну - в сірий або світло-сірий. Мама у мене теж з характером і в суперечці часто до останнього стоїть на своєму, тому частіше в таких чварах я поступаюся.
- Зараз в соціальних мережах ви стали постити фотографії з молодим чоловіком. Як ви познайомилися?
- Познайомилися в аеропорту, я в черговий раз летіла на зйомки. Було десь близько п'ятої ранку. Я намагалася купити собі кави, і у мене були якісь проблеми з картою, не проходила оплата, а готівки не було з собою. Молодий чоловік, який стояв позаду мене, вже теж втомився від цього процесу і сказав: «Ну давайте вже я за вас заплачу!». Пригостив мене кавою, а потім ми знову зіткнулися після прильоту в іншу країну. Зараз ми разом вже півтора року. І хоча він абсолютно далекий від кіно, але підтримує мене у всьому, читає зі мною сценарії, знає, що таке «викличної» і КПП, як ставити світло та інші кіношні нюанси.
- Багато акторів мріють отримати «Оскар» або попрацювати з іменитим режисером. Які у вас акторські мрії?
- Не люблю загадувати, вважаю, що будь-яка нагорода - це результат величезної праці. Якщо вдасться зіграти таку роль, яка отримає високе визнання глядачів і експертів - це прекрасно. Можна мріяти про «Оскарі» або приз в Каннах, але якщо нічого не робити, то навряд чи можна розраховувати на це. А що стосується ролі, то мені завжди хочеться чогось незвичайного, якогось екстриму. Зізнаюся, хочу зіграти повію або божевільну. Але в якомусь незвичному ракурсі, хочеться, щоб люди звернули увагу на проблеми, про які всі мовчать. Супергероїню, до речі, не хочу зіграти, в моїй скарбничці образів є вже Василиса з «Останнього героя». А історії MARVEL мені здаються нудними і одноманітними, тому зараз мене вже цікавить більше соціальний аспект образу, а не просто «забавка».