Сергій Толкушнкін: «Якщо не впаду в маразм - буду працювати до кінця!»

Щоб записати інтерв'ю з цим співробітником IVORY films, довелося побігати за ним пару місяців. Застати режисера серіалів на одному місці майже неможливо. Як сказав сам Сергій Толкушкін, режисер одночасно може бути «і на смітнику, і в яру, і в золотому палаці». І все ж в одну з пауз між зйомками вдалося розпитати його про роботу в продакшн-компанії, його професійні кошмари і головну творчу мрію.

- Що найкраще сталося з тобою за роки роботи на проекті?

- У продакшн-компанії IVORY films працюю вісім місяців і можу сказати, що це найкращий продакшн, з яким доводилося співпрацювати. Тут дуже комфортні умови роботи, і я не відчуваю шкідництва з боку керівників, а, навпаки, тільки підтримку. І це дуже важливо. Знайомство наше почалося з проекту «Найкращий чоловік». І хоча починати роботу з такого непростого проекту в таких умовах (було не багато часу на підготовчий період), дуже авантюрно і навіть ризиковано, але все склалося дуже добре. Саме завдяки злагодженій роботі керівників і підтримки з їхнього боку.
Вважаю, що 8-серійний проект «Найкращий чоловік» - став стартом, певною планкою, яку не хочеться опускати.

- Коли хотілося плакати від радості?

- Ось зовсім недавно, коли виникла можливість прийняти участь у конкурсі і в разі успіху розпочати роботу над повним метром. Це те, про що я мріяв. Мене готували в інституті як комедіографа, і як раз в цьому проекті вдасться проявити свої вміння. Це комедія ситуацій і положень, без вульгарності і низькопробного гумору. Це комедія не про наготу, а добра комедія в стилі «Пригод італійців в Росії» або «Кавказька полонянка». Цей проект викликає сльози радості. Сподіваюсь, усе вийде и ми будемо працювати над ним.
- Чого глядач не знає про ваш проект? Чого не знає про ваш серіалі?
- Глядач точно не знає, що ті персонажі, які він бачить на екрані, це не реальна людина, а результат роботи гримера, стиліста, оператора, костюмера і рафера, який ставить світло. Навіть зріст не завжди збігається з тим, що здається. У фільмі все так далеко від реальності: будинки, локації і населені пункти, які ми знімаємо. Якщо це містечко - то знімаємо частину в Києві, частину - в Ірпені, частину в Бучі, в Вишгороді. І потім з цих шматків складається збірний образ обласного центру. У фільмі «Я тебе знайду» потрібен був районний центр, і ми склали його з декількох шматочків. І вийшов дуже акуратне європейське містечко. Або ж - актори і їх ролі: наприклад, у Лізи Курбанмагометовой дуже негативна роль, вона дуже стервозна в серіалі, хоча насправді дуже хороша людина. Глядач, якщо не бачив, як це робиться, чи не знає актора, часто буває у всьому обдуреним.

- Якщо тобі сниться кошмарний сон про роботу, що в ньому відбувається?

- Снився, коли працював над серіалом «СЛМ». Було мало часу на підготовку, і мені снилося, що ми щось знімаємо, потім кудись переїхали і знову знімаємо, і тут я розумію - щось не так. Розумію, що на першій локації я забув зняти крупний план артиста до важливої ключовій сцени ... Але тут я прокинувся. Настільки мозок опух від цього, що ти навіть уві сні це продовжуєш робити. Найяскравіший кошмар був за останній час.

- Чого не варто робити навіть заради найвищих рейтингів?

- Травмувати дітей і тварин.

- Ким би ти був, якщо б не працював на ТВ?

- Військовим, у мене ж на майданчику, як в казармі. І тато військовий, і дідусь, і навіть прадід -генерал- майор царської армії Толкушкін. З дитинства я готувався продовжити цю династію. Але в 1991 році я передумав бути військовим. Коли мені було 12 років, ми приїхали в Україну, на батьківщину. Армії тоді толком не було, я вирішив, що піду в школу мистецтв на фольклорне відділення. Мене дуже зацікавила доля отамана Івана Сірка, я багато читав про нього, про його подвиги і вирішив, що обов'язково зніму про нього фільм. Але вважаю, що до такого важливого проекту свого життя потрібно дуже серйозно підготуватися. Думаю, років через десять я зможу реалізувати свою творчу мрію. Це буде таке собі «Хоробре серце», але в українському варіанті.
Батьки спочатку сказали, що це «якись дуринки», коли я заявив про своє рішення вчитися в театральному, і поставилися до цього несерйозно. Але коли я почав ходити в школу мистецтв, а потім виступати в районному центрі на сцені з колядками, вони навіть стали пишатися моїми успіхами. Зараз вони дивляться всі мої фільми, у мене є два головних критика моїх робіт - мама і тато. І кожен раз, якщо я знімаю щось для чоловіків, то орієнтуюся на батька, думаю: а чи сподобається йому? А якщо знімаю мелодрами, то, в першу чергу, - для мами. Обом батькам не сподобався молодіжний проект, над яким я працював недавно. Але зате він дуже сподобався моїй 13-річній дочці. Вона зі своєю двоюрідною сестрою приїхала до мене на майданчик, щоб познайомитися зі своїми кумирами. І коли вони побачили, як їхні кумири вишикувалися і слухняно сказали: «Доброго ранку, татусь!» - у дівчат просто був шок. Ну да, я скористався службовим становищем! (Сміється).

- Якщо твоя дитина захоче працювати на ТБ?

- Упевнений, що моя дитина захоче на ТБ. Але не режисером - це точно, тому що я буду проти. Режисером дівчинці працювати дуже складно, тоді вона не схожа на дівчинку. Адже режисер - то на смітнику, то в яру, то на покинутій трасі, то в золотому палаці. І може виглядати не дуже красиво, просто тому, що має бути зручно. У режисера ніколи не буде часу на СПА-салони, манікюр і навіть особисте життя. Мені б не хотілося, щоб у моєї дочки була така доля. Робота режисера більше підходить чоловікові. Влітку дочка приїде і буде на знімальному майданчику дивитися, як все це відбувається. Адже іноді доводиться при будь-якій погоді проводити всю зміну, а це 12 годин, на вулиці. І якщо вона вирішить, що їй це потрібно, я , звичайно, допоможу. Але вона повинна розуміти, що робота на ТБ або в кіно - це не просто спосіб заробляння грошей, а стиль життя. Не можна бути в цій професії на 50% - ти або повністю занурений в роботу і викладаєшся по повній, або ти помилився з вибором.

- Чим займаєшся на пенсії?

- Актори, оператори та режисери вмирають на майданчику. Дуже високий рівень стресу, та й важко уявити людей, які знімають кіно, мирно відпочиваючими на пенсії. Якщо не впаду в старечий маразм - буду працювати до кінця.

- Про що мрієш особисто ти?

- Зняти фільм «Іван Сірко». Це те, заради чого я став режисером. Думаю, років десять ще потрібно на підготовку, років в п'ятдесят зрозумію, що я готовий. Не можна споганити фільм своєї мрії!